Ми раніше молились, щоб з Богом побути трохи
І торкатися всесвіту. Всесвіт торкався нас.
Ми шукали в душі те, що зветься, здається, спокій
І знаходили, часом, в стрімкій круговерті фраз.
Пам"ятаєш, читали і вірили, що здійсниться?
І чекали, чекали, чекали мільйони раз.
Прокидались у сні, що казкам понадвечір сниться
Завмираючи ми (неймовірно!) спиняли час.
А навколо весна (випадково) розлиє фарби
І посеред зими запашний зацівіте жасмин
Помолися за мене, невже я цього не вартий?
Ми раніше молились, щоб трохи побути з Ним...
Знаєш, що найбільше вражає в цьому вірші? - його чистота... я навіть не дуже знаю, як це пояснити, просто залишається дуже гарне відчуття, як після грози
Олександр Гриб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00