Я ненавиджу тебе, чуєш?
Я не вірю і слову твому.
Робиш вигляд, неначе жартуєш,
Викликаючи в мене нудьгу.
Дико мутить уже від згадки –
Ти хотів знов мене провести.
Підійшовши до краю кладки,
Так хотіла я глибоко впасти…
Чесно вірила, що зумію
Вільно дихати там, на дні.
За хвіст тримала свою мрію:
Другий шанс – це вже рідкість в житті.
Зупинись, я прошу, буде пізно,
Бо не вмію тримати себе,
Коли взнаю, що серце залізне,
Клянуся, я знищу тебе.
Тікай хутчіше що є духу,
Не озираючись назад,
Коли подам тобі я руку,
Ти зникни десь у листопад.
Забудь мій номер телефону,
Забудь, що пам’ятав мене!
Вивчай прийоми оборони
І не страждай – усе мине.
Але якщо кохаєш сильно,
Вкради хутчіш і не питай.
Мені без тебе й влітку зимно.
Зігрій і більш не відпускай.
