... я іду вулицею. Курю. Чомусь останнім часом я багато курю. Навколо осінь і ніч. Раптом помічаю двох закоханих попереду. Вони - це тільки проекції... Це лише тіні, і це заважає їх роздивитися. Ідуть повільно. Часто зупиняються. Цілуються. Притискаються один до одного. Зупиняються перед ліхтарем. Дивляться на світло через скельця квадратних окулярів. Щось говорять про Сонце... Ззаду чуються інші голоси. Озираюсь і бачу іншу пару. Така ж поведінка, от тільки...... Закохані очі хлопця дивляться на першу пару. і в них блищать сльози...
Прокинулася. Смішно протера очі кулачком. Потягнулася. Він дивиться на неї невідривним поглядом. Коли помічає її погляд - швидко відвертається. Вдає що нічого не трапилося.
- Ти знаєш, найстрашніша мука, найболючіший різновид самотності - бути поруч з коханою людиною, не сміючи її торкнутись. Сміючи лише мріяти про взаємність. І спіймавши себе на цій мрії, одразу ж відганяти її. Щоб не узалежнюватись. Щоб не мучитись, перехоплюючи закоханий погляд спрямований в інший бік.
- це стосується мене?
- Це стосується нас обох.
Життя взагалі дивна штука. Завдаєш найбільшого болю тому, кому бажаєш найбільшого добра.
- Знаєш що мені приснилося?
- Ні. Розкажеш?
- Я іду в темряві. Курю. І раптом бачу 2 закоханих, які дивляться на ліхтар і говорять про сонце. А позаду ще 2 закоханих, але очі хлопця з другої пари весь час повертаються в бік першої...
Він зітхнув.
- ... Ліхтар... Це так далеко.....
- До чого тут це?
- Та так. Все ж таки він далеко.
12012
