Москва зустрічає туманами,
Холодними мурами слів,
І ми прибуваємо п'яними
В вокзали загублених днів,
Волочимо душі заковані
В сп'янілих від горя тілах.
Алеї в бруківці оскомами
Заклали тумани в серцях.
Залишим печалі і спомини
В фундаментах "панських" дворів,
Алеї в бруківці оскомами
закладені тінями слів...
Москва зустрічає туманами,
І протягом "панських" дворів,
серця, зубожілістю п'яними,
в тілах зачарованих снів.
Близьке до класики! Правильний ритм, рими, логічно побудовані речення, глибина розуміння філософського підтексту наявна, як і змістовність твору. МОЛОДЕЦЬ!
Ага, я понял про бесправных мигрантов. А я про отношение местного населения к ним. Я сам в средине 90-х на московском рынке колбасой пару раз торговал. Знаем, плавали. И если бы не было в этом городе нескольких классных людей, то просто бы его зачеркнул. Жалко, не ядерно.
Знаете, Москва была бы отвратительна, если б не десяток-другой праведников, которые там живут. Праведников, и просто тёплых людей. Вот, как поэтесса Танечка Гладышева, которая и на этом сайте есть.
Юрась Пухнастий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стих, скорее не про Москву... а про судьбу гострабайтеров. Ну да ладно .