Ну от і все, закінчились моменти,
І більше серце зовсім не болить.
Закінчились частини й елементи,
Закінчилось усе, душа вже не тремтить!
І всі думки розмились ненароком,
І всі чекання геть втекли з буття,
І вже емоції летять кудись галопом,
І зовсім вільні сторінки життя.
Я не чекаю більш дзвінків щоденних.
Я не шукаю знаків в тишині.
І не потрібно більш вітань буденних.
І сльози знову витекли самі…
Не хочу більш обіймів й поцілунків,
Не хочу більш твоїх фальшивих фраз,
Й не хочу більш питати у чаклунки,
Що там в майбутньому чекає нас.
Вже якось дихати я можу вільно.
І більш не ниють спогади дурні.
І далі йду вже зовсім не повільно,
Чекають там на мене нові дні.
А ти десь там за маревом зостався,
За попелом нездійснених бажань,
А чути лиш безжалісні зітхання,
В які я не вернусь, які я не віддам.
