Втомилася від снів самотня жінка,
Але всі кажуть їй: "від долі не втечеш".
"Не думайте, благаю, що я відьма,
Та снів із пам'яті ніяк не стреш!"
Щоночі смерть чиюсь переживала,
На ранок знала, хто коли помре.
Але казати їм завждИ про це боялась,
Бо доля кожного, як річечка тече.
Що менше знаєш - краще спиш.
Ця істина працює вже віками.
Тому мовчала їм про свОї сни,
Так ніби їх від страху вберігала.
І місце смерті, зброя, неуважність -
Звичайні атрибути дивних снів.
Та вирішила жінка з цим боротись -
Почала малювати смерть зі слів.
І втомлена щоразу смертю інших,
Розказувала їм, куди не слід іти,
Коли їм варто було би пройтися пішки,
Щоб під авто не втрапити і горя не знайти.
Так втомлена від снів самотня жінка
Дізналась про покликання душі.
Продовжувала бачити і смерті інших.
Тепер це відбувалось лиш вві сні.
майже 2 ночі вже 16.12.2011...
