За вікном, за вікном завірюха,
Вітер стогне, бо щастя не знає.
А у грудях, а в грудях геть глухо:
Не болить, не пече, не страждаю...
Це зима, це зима в цьому винна,
Та не ти, та не я. Ми "пухнасті".
Я маленька, маленька дитина,
Що хотіла великого щастя.
Відпусти, відпусти! Не тримаєш...
І не плачеться навіть із болю.
Я піду, я піду. Не впіймаєш.
Не судилося бути з тобою.
Хай щастить, хай щастить. Розумію:
Не шукав у мені собі друга.
Запитать, запитати не смію,
Чом від долі спіймала наругу.
Буде день, буде день. Буде літо.
Все забудеться, мов би й не знала.
Ми налякані, злякані діти,
Та спасибі за те, що страждала.
За вікном, за вікном моїм осінь.
Я доросла уже і мудріша.
Та до болю, до болю все просить
Моє серце ім"я твоє грішне...
Не згадати, згадати ті очі!
Хай би чорт вас побрав за прозріння.
Але серце, та серце не хоче
Забувати щасливі видіння...́