У Господа прошу я диво,
Гортаючи таємне чтиво,
Душі засніжиной біллю,
Слізьми покрапленої сіллю,
Хочу все ж діждатися зорі,
Щоб світло побачити вгорі,
Відчути трішечки тепла,
Що між доріг так і не знайшла.
Хай ноги збила вже до крові,
Хилюсь в смиренній молитові,
Роздерши серце на шматки,
Не пройдені, все ж,пройти стежки.
Не випиті, допити роси,
Думки зложити у покоси,
Заживить зболівші рани,
А потім десь, іти в тумани.
Вже вільною стелиться в полі,
Торкатись сонця мимоволі,
В променях його купаться,
Веселкою між трав згинаться.
