Тільки вітер і мармурові плити...
Тільки думка про те, чого не буде...
І разом більше вже не жити
з тією, про яку забули люди...
Тільки вітер і дідусь одинокий,
щодня о третій на цвинтарі він.
Навкруг гробу повільні кроки...
Тільки вітер і церковний дзвін...
Вже ось більше двох десятків літ
пройшло відтоді, як втратив він Її.
На холодному камені білий цвіт,
не співають більше усі солов'ї...
Лікарі казали: "Нічим не помогти,..
вже надто пізно, ніщо не допоможе..."
Рак крові... Їй треба вже піти...
"Чому Ти забрав Її у мене, Боже?!
Я ж без неї жити не умію,
не можу зранку я відкрити очі.
Я ж без неї, як море, мілію..."
Тільки вітер і холодні ночі...
І не треба сонця, моря і зірок,
грошей не треба, будинків і машин...
Важким був останній цей урок,
важко, коли лишився ти один...
