Життя скрипить, в розпаленім багатті,
Річка сохне, в хвилини дощів
Життя стоїть, по обриві річки,
Дерева сохнуть від дощів
Душа кричить, що життя прокляте,
Серце заспокоює, що ні.
Але дивитись на це неможливо,
Що душа палає, на розпаленім вогні.
Життя скрипить, в розпаленім багатті
Серце чекає, спокій душі
Війна їде, на землі крові,
Час зупиняється, для нашої душі
Але кричить душа, що життя прокляте
Туман в очах, і злість у серці
Ну колись все ж, запанує прокляття
Для кохання віри й тепла
