Коли роблю у невідоме крок,
То позбуваюсь хаосу думок,
Ти галактика серед зірок,
Мереживо найкольровіших ниток.
Ми бігаємо по лезу нашого ножа,
Ми заблукали, і забули де межа,
Наша доля вона - ханжа,
А насправді, злий хижак.
І я щодень помираю від краси,
І повертаюсь, щоб здобути сил,
І не допомагає Травісил,
А тільки осередки твоїх крил…
