коли я навчалась ще в першому класі, нам сказали один такий добре знайомий всім вислів: "на помилках вчаться". ну звичайно, заперечувати його ніхто не збирається... але чи всі його правильно розуміють... вже тоді я зрозуміла, що ні. і чим далі тим більше я в цьому переконуюсь... але ж як така мала шмакадявка могла вже тоді це зрозуміти? ні, особливим розумом і кмітливістю я не відрізнялась ніколи... і були серед моїх однокласників такі, які напевне вперше почули цю фразу... і відповідно наш дитячий розум не міг передбачити те, що не варто так буквально його розуміти... так ось, вони почали спеціально робити помилки в словах, прикладах...перекреслювати, мазюкати... адже на помилках же вчаться...і яке було їх здивування коли замість того щоб чогось навчитись їх оцінки чим раз нижче...там де могло б стояти "сонечко" стала "хмарка... бідні діти...вони ж так хочуть навчитись! і спеціально для цього пишуть неправильно, знаючи вірний варіант... до сих пір пам"ятаю ті батьківські збори де замість того щоб їх похвалити, класний керівник просто висварилась. але ту злість замінив шок після фрази дівчинки Т. "ви ж казали що на помилках вчаться"...
ми виросли...а в житті і надалі зусрічаються такі мої "однокласники"... тільки ось різниця в тому що ми не маленькі... і помилки в нас тепер не на папері,який завжди можна викинути чи розпалити ним піч... тай той слід від помилок може бути набагато глибшим ніж сама помилка. ми повинні тверезо розуміти "де пальчик пік, то кака то не мона"... життя не вічне і не варто його витрачати на "я знаю, що це буде моєю помилкою, але я нічо не можу зробити"... все можна.. нема не можу, є не хочу...
і якщо колись нам покаранням була "хмарка" в щоденнику, то тепер так легко це не обійдеться....
