На краю землі, де нема вже теплих слів,
Сонце ніжно обіймає променями білий сніг.
Вітер віє, та не здатний залишити ані слід,
Залишилось так багато нескінченних довгих днів.
На краю життя, так багато дивних снів,
Мрії швидко тануть наче в горах літом тане сніг.
І залишилось так мало добрих, милих, ніжних слів,
Часом так кортить почути незабутній, дивний спів.
