Я в пам'ять проведу минулі дні,
І попрощавшись відпущу у тиху вічність,
Не сняться відтепер тривожні сни,
Тривога вже не в'яже в жовті стрічки.
Прокинувшись зачеркну календар,
Той день пройшов - коли ховавсь у морок,
Сьогодні я надію привітав,
І посміхнулась віра, і попрощався сором.
Та й совість щиро привіталася мені,
Мовляв - де чисто, значить і спокійно.
Минувся рак, що блудив у пітьмі,
І я тепер живу і дихать вільно.
Не те, щоб проти був знайомств із памят'ю,
Та зустрічей не хочеться багато,
У кожного своє лиш Вар'єте,
І Фауст говорив: "Умій віддати..."
Залишилася юність молода,
Відвертий час і загадки ідей,
І думка, що вже виросла сповна,
Злетіла і подалася між людей...
