Дощ не йтиме вічно:
Не вистачить для нього зла,
Якого розмивати й розмивати. Архаїчно.
Ще зникне з-під небес смола.
Кохання не розі̀б’ється в циклічність,
Не лишить для нащадків і тепла.
Якщо тікати – то у вічність,
Якщо єднати – то тіла.
Життя ніколи не уявиться логічним,
І не замінить вже чийогось скла.
А фотографії… Та тільки ностальгічним…
Для інших слів відведена імла.
А що для мене буде звичним?
Чи знайдуться шляхи до джерела?..
