У нашій рідній мові є такий крилатий вислів: «Залишити власний слід у житті». Ці слова мають особливий зміст, тому що мається на увазі: посадити дерево, народити дитину, збудувати будинок, реалізуватися професійно, зробити наукові відкриття, створити шедеври культури…
Але сьогодні мова піде про інші сліди, які замережили засніжене довкілля. Якщо глянути зверху на стадіон поблизу мого дому, то у сонячну днину можна побачити це дивовижне абстрактно-символічне полотно, яке можна при бажанні прочитати і описати. Цей своєрідний малюнок – рефлексія щоденного життя нашого мікрорайону. Кожен слід несе певну інформацію і я спробую вам розповісти, що я розшифрувала…
Перш за все слід сказати, що біла поверхня розділена на різні геометричні фігури стежками і доріжками. Сліди діляться на великі, середні і маленькі, на свіжі і на невиразні, присипані снігом – це дає можливість зрозуміти, що відбувалось сьогодні, а що вчора, чи ще раніше…
Ось видно сліди, які ведуть до школи - тут щодня грузнуть у заметах дитячі чобітки. А поряд великі – це бабусі і дідусі відвели онуків на навчання, бо батьки, як правило, в цей час поспішають на роботу…
Вражає візерунок собачих і котячих слідів. У деяких місцях сліди собачі раптово обриваються, і ми бачимо втоптану міні ванну – це тут тваринка купалася в снігу. Собачі і котячі сліди відрізняються не тільки за розміром, а й за ритмом та діапазоном. Собаки, як правило біжать цілеспрямовано, а коти стрибають із сторони в сторону, де менше снігу, щоб не дуже замочити шубку і лапки …
Ближче до артезіанського колодязя, сніг ніби вишитий хрестиками і міні гілочками – це тут збираються зграї голубів, щоб поласувати зернятками, крихтами хліба і напитися води…
А ще довкілля вкрите серпантином слідів від санчат, лиж і авто, які звиваються на білосніжному полотні як змії…
Трохи сумно розуміти, що через певний час засяє тепле весняне сонечко, сніг розтане і зникне цей своєрідний щоденник реального життя – так і наше життя минає, стирається із пам‘яті та забувається, якщо ми не залишимо справжній особливий слід в історії міста чи села…
Слід видимий й невидимий - достойна тема зими - на білому аркуші так помітне написене... Гарно дуже - ноги, лапки, ноженята і задума душевна така строката!!!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ТИ ЗАДУМ МІЙ РОЗШИФРУВАЛА ВДАЛО, ЗА ЦЕ СКАЖУ ТОБІ, ОКСАНКО, БРАВО!
Доволі цікаві спостереження! Так, щодня ми залишаємо стільки слідів за собою, навіть не зауважуючи цього.Та важливим є саме той слід, який залишиться у Всесвіті після нашого життя.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЧАСТІШЕ ЗА ВСЕ СПОСТЕРІГАЮ ЖИТТЯ ІЗ ВІКНА, ТОМУ Й НАРОДЖУЮТЬСЯ ТАКІ ПЕЙЗАЖНІ АКВАРЕЛІ
ЩОСЬ НА РОЗДУМИ МЕНЕ ПОТЯГНУЛО, ЧИ ЦЕ ТОМУ ЩО ЗИМА, А МОЖЕ ТОМУ ЩО ВІК ТАКИЙ НАСТАВ...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
МУДРІСТЬ, ЯК ПРАВИЛО, ПРИХОДИТЬ З РОКАМИ, КОЛИ НАСТАЄ ЧАС РОЗДУМІВ, АНАЛІЗУ ПРОЖИТОГО ЖИТТЯ, КОЛИ ЛЮДИНА МОЖЕ ПОДИВИТИСЯ НА ВСЕ НІБИ З БОКУ, ВІДСТОРОНЕНО...
А МОЛОДІ ЛЮДИ МОЖУТЬ БУТИ РОЗУМНИМИ, АЛЕ БУТИ МУДРИМИ ЇМ ЗАВАЖАЄ ТЕ, ЩО ВОНИ ЖИВУТЬ СТИХІЙНО, АКТИВНО, ЕМОЦІЙНО - ПЕРЕБУВАЮТЬ У САМІЙ ГУЩІ ЖИТТЯ І ЩЕ НЕ МАЮТЬ ДОСТАТНЬО ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ...
Вспомнился стих Мартынова:
"....скажи,
Какой ты след оставишь?
След, чтобы вытерли паркет
И посмотрели косо вслед?
Или незримый, прочный след
В чужой душе на много лет?"
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ПОЕТИ НАМАГАЮТЬСЯ ЗАЛИШИТИ САМЕ СЛІД У ДУШІ ЧИТАЧА...