Навкруг зима,
а по стежині літо,
Навпрошки з темряви,
квітучо вирина.
То погляд твій,
від нього захмеліти,
Солодким трепетом,
і тіло тятива
Натягнута, як елексир
жагучих фраз пролита,
Кохання ляже на крило,
колись бува...
Здіймуться, стрілами у небо,
два орла.
можна старатися-намагатися так не вживати фрази, так писали ще наприкінці 18 сторіччя, зараз мова - більш розвинулась, тому потребує більш елегантного, "мовного" виговорення" (підказонька )
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підказочку.Ви однозначно маєте рацію , і мені вже неодноразово зауважують,що в творах
" проскакують" фрази застарілі,не сучасні.Та чомусь переробляючи, ніби то, на новий лад,я мов не розвиваюся,а гублюся.Та помірі буду виправлятися.
орли, як птахи кохання? не просто оригінально, але - символічно! і надзвичайно сучасно... актуально... не знаю, чи свідомо автор ТАК сказав, чи тут робота "чистої інтуїції" - але... є над чим розмислити...
сильно...
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Валю!Можливо інтуїтивно,та гадаю набираюся трохи від моложих сучасності.