Ти їй квіти під ноги – оберемками. Улюблені маки,
Без гірких порівнянь із колишніми: краща чи гірша.
Ти їй небо на плечі, без уваги на всі зодіаки,
А вона ж не читала жодного твого вірша.
Десь від подруги чула, що ти пишеш. Словом, поет,
Лікар душ чи митець, як красиво. В неї ж очі сяють.
Всього лиш.
Ти шаблонно всміхався зі шпальт найновіших газет,
Що ти робиш так близько із нею: цукруєш любов'ю
чи солиш?
А вона божеволіла, коли ти забував на полиці свої ключі,
Бо поети приходять до Музи спонтанно і йдуть без істерик.
Ти вимолюєш дозу натхнення в тієї, що сьогодні спить на плечі,
Завтра буде хтось інший.
А в неї залишиться порваний криком скверик.
Вона вміла чіплятися поглядом аж, здавалося, за хребет,
Ти знаходив в ній щось неземне і знаходив для неї ночі.
Так, вона не пишалась дешевими віршами і тим, що з нею – поет.
Їй цілком вистачало пом'ятих маків.
А… Ще в неї сяяли очі.
"Ти їй небо на плечі, без уваги на всі зодіаки" - ОРИГІНАЛЬНО У ПОРІВНЯННІ З УСІМ ВІДОМИМ ФРАЗЕОЛОГІЗМОМ "ДІСТАТИ ЗІРКУ З НЕБА"
"цукруєш любов'ю чи солиш?" - ЦІ ДІЄСЛОВА ВДАЛО ЗМАЛЬОВУЮТЬ ДВІ ПРОТИЛЕЖНІ СТОРОНИ КОХАННЯ...
"поети приходять до Музи спонтанно і йдуть без істерик" - ЦЕ ІСТИННА ПРАВДА!
ДУША ЯК ПОРВАНИЙ СКВЕРИК - ПРОСТО ЗНАХІДКА!
"чіплятися поглядом аж, здавалося, за хребет - ТОБТО СИНОНІМ ДО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЗАГЛЯДАТИ В ДУШУ - ОРИГІНАЛЬНО І ЦІКАВО!
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як завжди, просмакувала ваш детальний аналіз! дякую вам дуже!!
