Нехай вітер подує в вітрила
Наших ніжних, невпевнених мрій,
Щоб у кожної з них віра жила
В твоїм серці щоб був мій застій
Нехай очі не плачуть без щастя
І тіла не тремтять без обійм,
Кожна мить із тобою прекрасна
Назавжди я залишу твій сміх
Я не хочу когось повертати
Хай іде те,що має піти
Та тебе я не можу віддати
Поживи ще зі мною хоч мить
Закрий память, і страх, ти забудеш
Як торкалась душі самота
Ти завди був життям, ним і будеш
Не дозволь щоб ожила зима
Я не хочу холодних обіймів
Які так нас штовхають піти
Як і я ти, також завжди вільний
Ми по-різному хочем весни.
Кожна мрія по-свєму тає
Кожне серце прийме свій удар
Та моє не віддасть частку раю
Яку ти не хотів. Й дарував...
Залишись, хоч на мить, може справді
В моїй грі не поставили мат...
Почекай, я відкину всю правду
В ще одній пянкій ночі утрат...
Не іди! Хай настануть морози
Мої мрії ітак всі стечуть
Я жила вся тобою крізь сльози
Так мабуть колись "поряд" помру...
очень чутко и искренне. Хорошо что есть такие настоящие люди, которые вкладывают в произведение душу, а не обычные слова. Твоя любовь стоит всех похвал, о такой любви ты никогда не пожалеешь Всего наилучшего тебе
Sandrovskaya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі, приємно дуже правда........... хотя любов моя не варта тих слів, і пожаліла, жалію й досі
очень чутко и искренне. Хорошо что есть такие настоящие люди, которые вкладывают в произведение душу, а не обычные слова. Твоя любовь стоит всех похвал, о такой любви ты никогда не пожалеешь 
правда........... хотя любов моя не варта тих слів, і пожаліла, жалію й досі
дуже-дуже-дуже
я шокований, тут стільки почуттів! УХ!!!
