Уже девятий то на носі
а щастя наче обминає...
Закінчуєтся мокра осінь,
природа снігу вже чекає.
З надією на краще я чекаю
у цей майбутній рік,
стежина хай не заростає
не дивись... На мій ще не багатий вік.
Тебе ще втопчу я обовязково
дійти по тобі, моє є завдання.
Я обіцяю! Вір мені на слово
душа так хоче миру та кохання...
Не хочу я міняти поле
буду грати на привичних струнах
та лиш не попаду у коло
за років моїх ще юних.
Я рву колишнього нитки
що хтось мене заплутав.
Беру вже інші я квитки,
свою ту долю десь закутав...
В ігри різні я не грав
і не реєструвався теж ніде,
проте невдачі тільки вигравав.
Надіюсь це усе колись піде.
При друзях я усьмішку малював
веселим бути то старався,
та в серці відчай став
проте із ними забувався...
Скільки це ще терпіти!
Дивлюсь, на радощах силуети
у мріях немає крил... Щоб злетіти
народжуются лиш ці куплети...
07.10.2009р.
