"Рідний край мій Білобожниця" (На прохання дяді Колі)
У Білобожниці я народився,
тут мужнію підростаю
любити край навчився,
тут спогади мене тримають.
Не розумію тих які тікають,
в Америку, Італію далеку
на призволяще хату батьківську лишають,
а там незавжди легко...
Піднімлюся на дах будинку,
погляну в далину,
і серце завмирає нахвилинку
побачивши таку красу.
Тихенько сяду,
візьму я ручку в руку
та біля винограду,
писати буду про батьків науку.
Любити берегти свій край.
Мені він дорогий
до нас ти в гості друже приїжджай.
Побачиш він який.
Інколи неможу зрозуміти,
як неможна в нього закохатись...
Батьківщина сама найрідніша в світі!
І в цьому не потрібно сперечатись.
Я радію ранку кожному твоєму,
й тоді коли на вулиці туман
хотів би написать про тебе Білобожнице поему,
про твій сучасний стан.
Ти мов співочий птах,
виховуєш поетів-співаків
і піднімаєш дух наш та ховаєш страх,
з давніх це часів.
В моїх словах немає блефування,
тут усе знайдеш
у державах ішних неіснує порівняння,
як ти тут живеш.
Тут легко й вільно ти себе відчуєш,
й злякаєтся твоя печаль
тут ніколи не нудьгуєш,
лиш поглянь у даль.
Я часто біля озера сідав,
коли тихенько бігли хвилі
за прекрасним заходом спостерігав,
як там чудово то на небосхилі.
А скільки народилосья віршів,
біля цього озерця
свільки вже віддав тобі розкішних слів,
душі своєї й серця.
Сидівши на хвилину завмирав,
я слухав голоси людей
тебе я краю рідний покохав,
чекаю лиш гостей.
Щоби розом поділитися красою,
для мене ти столиця
за тебе я піднімлю зброю,
якщо на тебе нападуть погані лиця.
Це не лють в мені це фраза виховання,
у серці совість нерозбити
моє тобі зізнання й покаяння,
тебе мій краю хочу захистити.
Друзі я до вас звертаюсь,
любіть та поважайте край
і до вас я приєднаюсь,
давайте створим рай.
Поки ви ще молоді,
і холоду в душі ще незазнали
ви його любіть,
недавайте щоб його лиш інші ображали.
Я сьміливо заявляю,
що тебе буду оберігати
а серце моє знає,
що таких як я багато!
07.12.2012р.
Так це правда, будемо чекати змін на краще 
