У книгу долі глянув чоловік:
-Невже ти записав там і мене?
Чому знайшов життя лиш перший рік?
Це моя доля?А де інше все?
-Ти почитай.
-А,ось мої батьки.
Цілують мене на ніч,всьому вчать.
Читають мені гарні казочки.
Розказують,як зіроньки летять.
-А де сторінки інші?
-Не гортай.
Я розум тобі дав і дві руки.
Ти доленьку собі сам поскладай.
Вибір робитимеш усі роки.
Для чого я тобі можливість дав?
Для чого вчив я хліб свій зароблять?
Щоб я тобі життя все розписав?
Я буду тобі завжди помагать.
Ти лиш мене в душі своїй тримай,
І через вчинки вчись мене любить.
Про мене ні на мить не забувай,
Зі мною будеш завжди,завжди жить.
-Скажи,Господь,невже ти не писав
Про долю,що чекатиме мене?
-Я б так хотів,щоб ти мене пізнав,
Щоб знав мене ти завжди у лице.
-Чому ти стільки болю мені дав?
Ти міг його на інших поділить.
-Щоб ти зміцнів,щоб знов мене пізнав,
Щоб вчився свого ближнього любить.
-Я силоньки просив,ти мені дав
Найважчі лише труднощі в житті.
-Ти сильний став.Невже ти не прохав?
-Це я повинен дякувать тобі.
-Я мудрості просив,мені Господь
Проблеми дав.Я вирішити зміг.
Зміцнив Господь і душу мою,плоть.
Щоб я багато дуже зрозумів.
Багатства в Бога чоловік просив.
Не дав,щоби позбавити пихи.
-Мій Господи,до тебе я молив,
І як своє дитятко полюби.
