Я чекаю відпочинку
Від усіх тривог
Промінь далеко блимає
Пройдених доріг.
Я стараюсь пригадати
Дороги, стежини
Ведуть усі вони.
До маминої хатини.
Чую запах черемхи,
Цвіту під вікном
І здається ніщо не було
Усе це є сном.
Із тих років холод віє,
сонце котиться до низу
душа мчиться, душа мліє
та немає того хизу,
щоб помчатись
з вітром в полі,
те що можна́ вже здобуто,
не шукаю другої долі
