Епіграф:
"Ти будеш згадувати протягом ночей
Як солодко було... та це не повернути...
Тих пречудових та безжалісних очей
Ніколи вже не зможеш ти забути."
***
Цей біль ти відчуватимеш фізично,
Він вб"є тебе, розтрощить на шматки.
Твоя душа не житиме фактично,
Лиш майорітимуть на ній цупкі латки.
Із горла вириватиметься зойкіт,
Його стискатимеш руками до синців.
У скронях вибухне сердечний цокіт...,
Та вже ніколи не позбудешся рубців.
Десь в грудях біль залишиться навіки,
Страшенне згарище пашітиме димком.
Лиш порожнеча... і душа напівкаліки
Звисатиме спаплюженим шматком.
Захочеш плакати та сліз тобі не стане,
Зненавидиш життя, весь світ, людей...
Та не забудеш вже те "серденько кохане",
Що витрясло всю душу из грудей.
