Зав'яла орхідея, та що вишита на сукні.
На тій, що з суто українським декольте.
Зір зберігає всі ті візерунки,
Ніщо із пам'яті не пропаде.
Не зникне, в течії емоцій,
В пориві їх снує музичний стиль.
Хай рок-н-рол, хард-рок чи кантрі,
Тут головне пірнути у відрив.
З великої сучасної моделі,
Злетіти вниз і не розлитися на дні.
І у вечірньому п’янкому водевілі,
Палає музика, палає у вогні.
Віддала душу у руці цигарка,
Її життя коротке й не смішне.
А прах її, скотився по зів'ялій сукні,
І ця картина збуджує мене.
І ця картина сталася в кімнаті,
Вона зробила вільний інтер'єр,
Із квітковОї ікебани і божевільної
Насамперед себе.
Віддала ще одна, до фільтру все віддала.
Це схоже на спланований теракт,
Яка мета була, спалити це згоріти?
Хіба у цьому є фінал?
