Глава 1. РЕАЛЬНІСТЬ
04.08.2003* 19:56
ПЕРЕДМОВА
Перш ніж говорити про основний зміст, формувати його, повинен визнати, що книг, подібних до моєї, багато. Вони написані моїми колегами в різних країнах, контакторами та містиками, ясночуючими та ясновидцями, чаклунами та священиками різноманітних релігій і конфесій, направлень, віросповідань та навіть вчень. Ці книги достатньо схожі і у зв'язку з цим, природно, моя книга не може чимсь особливим відрізнятись від інших. Хіба що є дві особливості:
1). вона написана українською мовою;
2). вона описує таку фабулу, яку ніхто чи майже ніхто не розглядав.
Уявимо собі, що ми змогли вийти із Системи Реальності і нам надали можливість подивитися на неї зі сторони. Книг, де розповідається про вихід за межі Реальності, багато. Достатньо послатися на книги Р. Монро [2,3,4>, але мені не доводилося зустрічати книгу, де б Реальність препарувалася би з точки зору НеРеальності. І це природно: адже для цього слід вийти із Системи, але коли виходиш із Системи Реальності, то ти чи помираєш фізично і, таким чином, "еманація" з тебе входить в інший стан існування, як лялька перетворюється в метелика, чи виконуєш це одним із своїх Тонких Тіл, що теж виводить тебе в межі іншої Агрегатності (іншого Світу) і ти бачиш атрибутику цієї Агрегатності, а не Реальності.
Постає питання: а чи можна розглянути Реальність не порушуючи її тканину та свій зв'язок з нею, але вийшовши за межі її? Це означає, що залишаючись елементом Системи Реальність необхідно дивитися на неї очима не члена цієї Системи.
Виявляється, що є такий засіб, хоча він і дуже незвичний. Мова іде про Мандри Думки (термін мій - ЛВМ).
Це може викликати подив та навіть протест бо всі, хто захоплюється НеРеальним, знає про Астральні проекції чи навіть про Ментальні проекції, а тут щось нове. І воно дійсно нове.
Спочатку зрозуміємо що мається на увазі під терміном "Астральна проекція" чи, що частіше зустрічається, "Астральний вихід".
Літератури по питанню таких виходів безліч. Коли літератури безліч, то краще посилатися на один, максимум - два, авторитета. В даному випадку залишається послатися знову таки на Р. Монро.
Серед езотериків рзних мастей вважається сталим твердження, що кожна людина окрім Реального Тіла має ще Тонкі Тіла, а саме: Ефірне, Астральне та Ментальне. Є складніші системи Тонких Тіл, але в даному випадку достатньо такої системи.
В загальних рисах Астральна проекція є відокремлення Астрального Тіла від констеляції всіх Тонких Тіл та Реального Тіла і зосередження Я/Его/Розуму в цьому Тілі. Мій досвід, хоча і маленький, показує, і він має підтвердження у визнаннях інших авторів, що у такому випадку діє усвідомлення себе як СуперЯ, для якого реальне ім'я людини не має значення і воно не фігурує. Всі операції пізнання та засвоєння Середовища виконуються у різних Агрегатностях, але вони завжди тільки переносяться у реальну пам'ять людини після повернення Астрального Тіла у констеляцію Тіл, зєднання його із Реальним Тілом людини.
Астральна проекція є енергетичним явищем/дійством, бо Астральність відноситься до Енергетичного ряду Агрегатностей.
Ментальна проекція є Інформаційним явищем/дійством. Якщо урахувати те, що Реальність, як і Ментальність, відносяться до Інформаційного ряду Агрегатностей, то тоді стає зрозумілим, що в межах Ментального Тіла із Реальності в Ментальність, наприклад, а саме такий переніс найпростіший, поява СуперЯ є зайвою, адже логічніше, щоб запис інформації відбувався не по принципу обміну Енергія/Інформація, а по принципу Інформація/Інформація. В цьому випадку, як правило, особистість людини активно бере участь у всіх діях у Світах візиту і людина, при потребі, усвідомлює своє людське ім'я та прізвище. Мій досвід, принаймні, показує, що це є дійсно так.
Як у випадку Астральної проекції, так і у випадку Ментальної проекції всі дії відбуваються через певні провокації - під час сну, за допомогою спеціальних технік чи за допомогою застосування психоделіків. Так чи інакше, але це базується на створені Зміненої Свідомості.
Я не хочу говорити що це погано чи добре, хоча з моєї точки зору добрим є тільки те, що притаманне природі людини і природним шляхом евалюціонує, розвивається і змінюється. В цьому випадку слід визнати, що тільки Виходи під час сну є природними, а застосування спеціальних технік, навіть під прапором певної релігійної чи наукової доктрини, що дає ніби-то дах над головою, є деформація природи людини.
Необхідно підкреслити, що Ментальна проекція в значній мірі є більш варіантна, ніж Астральна. Так, пам'ятаю, як я був здивований, коли перший раз увійшовши у стан Ментальної проекції через сон і виконуючи певні дії Там під своїм іменем, раптом прокинувся і, продовжуючи виконувати ті самі дії в ці проекції, відчув усю гамму існування в Реальності - посопування дружини під боком, тихі слова сплячих дітей, лайку сусідів за стіною, далекі звуки автомашин, тактильне сприйняття простирадла, легенький щем від порізаного пальця тощо. І все продовжувалося доти, поки дія в Ментальності не закінчилась.
Але при Мандрах Думки все не так.
Перш за все, ти абсолютно не втрачаєш владу над собою та над своєю Свідомістю.
Такі Мандри відбуваються спочатку спонтанно, нічим не спровоковано. Вони бувають із візуалізацією, коли ти внутрішнім зором "десь там в середині голови", бачиш події чи дії, береш в них участь, чи без такої, коли ти немов зчитуєш дії чи події з якоїсь голограми, що в тебе вкарбована чи проявляється по мірі зчитування. В цьому випадку простіше за все фіксувати бачене вербально, роблячи описи зразу рукописно чи на комп'ютері.
По друге: відокремлення якихось Тонких Тіл від констеляції чи Реального Тіла немає. Людина в такому випадку опиняється на рівних в дії в двох різних Світах, які я називаю Агрегатностями. При цьому виявити різницю між існуванням Тут і Там достатньо тяжко, хоча при цьому не порушується розмежування між ними. І тільки тому, що ти явно є реальною істотою, ти контролюєш себе як Тут, так і Там. І робиться це достатньо легко.
По третє: у тебе є можливість продовжити події Там далі з того місця, на якому вони закінчилися, чи з іншого, будь-якого іншого, але у тілі тієї самої атрибутики. Інша справа, що ти можеш потрапити по мірі свого Тут в Туди достатньо скоро, але це не означає, що саме Там час чи навіть події протікають саме у такому темпі чи зафарбуванні так само, як і Тут.
За допомогою системи, яку я визначаю як "Мандри Думки", можна дійсно вийти із системи Реальності та подивитися на неї очима НеРеальності. І зразу виникає декілька принципових питань, а саме:
1. Що собою уявляє Реальність і в чому її відмінність від інших Агрегатностей?
2. Що таке Агрегатності і на яких засадах вони існують?
3. Вони створені? Тоді Хто чи Що їх створило і навіщо?
Таких питань можна накопичити багато і вони всі впишуться в один термін: Світогляд". Це означає, що хочемо ми того чи ні, а необхідно визначити Парадигму Світогляду, а для того, щоб визначити таку Парадигму, необхідно хоча б Щось Побачити.
Я сиджу за комп'ютером. Зліва горить лампа, що освітлює клавіатуру та кольорові фотокартки моїх молодших синів. Сини красиві та уважні, пильно дивляться розумними очима на мене. Я час від часу кидаю погляд на їх обличчя, немов заряджаюсь від них радістю батька, що має таких гарних синів.
Але паралельно я думкою лину далеко за межі клавіатури, цієї кімнати, і навіть за межі Києва, України, Землі, Сонячної системи, Ближнього та Далекого Космосу. Я виходжу в якусь систему зчислення, де всі ознаки Буття набувають розмитого та не окресленого характеру. Здається, що я розглядаю атом, з якого тільки що вийшов. Роблю якесь зусилля і бачене мною починає розпадатися на кластери. А ті, у свою чергу, на ще більші - вище, а менші - нижче. Вони обплутують мене складною системою переплетіння ліній ув'язки і я розумію, що пульсуючі сполохи, які пронизують час від часу це сплетіння, не мають ніякого відношення до Буття, бо вони приходять із більш вищих рівнів Існування Всього та Вся.
Я знаходжусь десь посередині всього цього складного утворення. І тоді вирішую піднятися у його самий верх. Моя думка легко летить. Мить, і от я, нарешті, знаходжусь у позапозаВсім. Я плаваю у Небутті. Мій погляд, що існує самостійно від думки, але спровокований саме нею, упирається у рухливі згустки світла(?). Розумію, що саме з одного з таких крапель/згустків я і виринув.
Мені необхідно зробити ідентифікацію і я чую, бо це чиста телепатія, а чуття - тільки засіб фіксації, що переді мною Буття. В констеляції собі подібних.
Це є Буття у самому абстрактному та самому невизначеному вигляді. Як Ідея. Тоді, знаходячись за межами Буття, я кидаю свою думку униз і входжу в одну із Світобудов. Пронизую її і входжу у систему, що вже має краще упорядкування. Хоча вона теж не окреслене та розмите по своїй суті. Мені необхідно якось визначити і я вирішую, що це є Континуум Континуумів.
Так, наступним є більша конкретизація. В якій вже існують багатомірності більш конкретного характеру. Вони всі різні. Я вибираю ту, в якій існує Пара, що нагадує мені складні системи у вигляді вісімки Мьобіусу. Входжу в неї і опиняюсь в середині/зовні ПараКонтинууму.
Ще один ривок - мій рідний Континуум, ще ривок - Агрегатність під іменем Реальність. Тепер можна і зробити побачену формалізацію.
22:56
------------
[2> Монро Р. А. Путешествие вне тела. К.: "Гарт", 1994. - 256 с.
[3> Монро Р. А. Далекие путешествия / пер. с англ. - К.: "София",
1999. - 352 с.
[4> Монро Р. А. Окончательное путешествие / пер. с англ. - К.:
"София", 1999. - 288с.
ID:
449238
Рубрика: Проза
дата надходження: 15.09.2013 17:40:42
© дата внесення змiн: 15.09.2013 23:14:31
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
За зміни тільки на краще! 
