Незалежність - не її це смак,
Гірчить вона обвінчаная терням.
Не справжняя, глуха, німа…
Не проросла - погані зерна.
Не проросла - самі стоптали.
І тільки наша в тім вина,
Що ми тепер рабами стали...
А що ж ми скажемо синам ?
Синам, батьки яких топтали зерна,
Згубили мову, Націю, народ...
І обвінчали Україну терням,
За що їм дали сотні нагород?
А їм постійно байдуже було...
Їхня хата завжди стояла скраю,
О не чинімо більш брати того,
Не буде нам свободи, ані Раю...
Давайте, усі дружно брат - за брата,
Будемо вірні наче в лютому бою.
І скажемо, що моя скраю хата,
Тому я першим ворога стрічаю !
Автор : Назар Гузій 23.08.2013р. (с)