А я втечу
І побіжу без зупинки
Минаючи перешкоди усі
Як птах полечу
І до небес порину
Загубившись у вічній красі.
Віддамся долі
Своїй ненадійній
Закликавши ангелів до злету
І тихо без болі
Без кошмарів постійних
Вирину із душевного гніту.
Неначе вітер
Я розкинусь в долинах
І стану ще меншим за пилинку
Бо спереду світить
А може буде світити
Щаслива для мене хвилинка.
Я буду безкраїм
І вічності непокірним
Але серце моє гаряче стукотить
І все більш відчуваю
Що прекрасному стаю вірним
Поринаючи у блаженну мить.
Не маю я вроди
Проте маю я душу
І цим свій талант оспівую
Небесні прохолоди
Серце моє зрушать
А доля життя тихо притримає.
красиво 
