Вже дні стояли літні,
Буяв безмежний лан,
Кайфує в підворітні
Вколовшись, наркоман.
За хмарами літає,
Із ним ще бувший друг,
Ніч землю накриває,
І темрява навкруг.
Ніщо уже не тішить
Пропащих цих дружків,
Хтось їх, колись безгрішних,
Чомусь не зрозумів.
Ще й в школі добре вчились,
Було і два, і п’ять,
Чому ж так опустились,
Ви хочете спитать.
Один другому каже:
«Радітимеш без меж,
Як клей на хліб намажеш,
Та ще й трави курнеш.
Брехня, що від паління
Легенів буде рак,
Дні літні, не осінні,
Ходімо красти мак».
Накрали хлопці маку,
Нерадісні і злі,
Шприцами колять руки,
Шукають коноплі.
І стали ці прекрасні
Городи і поля
В пригоді тим нещасним:
У збуті конопля.
Як будеш, милий друже,
Байдикувати лиш,
То стане все байдуже,
Куритимеш гашиш.
У літні дні й зимові,
Коли природа спить,
Будеш ти знову й знову
Сумнівний кайф ловить.
Вже мало стане дози,
Захочеться іще,
І ломка буде, й сльози,
Бо радість утече.
Я, друзі, відчуваю
Як радість, так і щем,
Та жити треба, знаю,
Бо всі колись підем.
Піде людина в Лету,
І радісна, й сумна,
А в серці сум-монети
Зворотна сторона.
Червоні в полі маки,
Пташиний лине спів,
Якби-то я не плакав,
Ніколи б не радів.
Всі прагнемо радіти,
Буває і сумне,
Мороз і теплий вітер
Всіх по життю несе.
Тож зичу, щоб улітку
В вас в серці линув спів,
А взимку трепет квітки
Згадайте від вітрів.
Згадайте синє небо,
Як будете ви злі,
Для радості не треба
Гашишу й коноплі.
Стоять вже дні зимові,
Сніжком укрився лан,
До чого ж це чудово,
Як ти не наркоман!
ID:
479420
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 14.02.2014 13:29:06
© дата внесення змiн: 03.08.2016 22:48:16
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
