Прозорість іноді буває такою відверто жаданою,
Вкрай необхідною умовою і навіть вимогою буття,
Коли ти здобич - скрадаєшся подільською саваною,
А тоді летиш стрімголов до зебруватого розпуття,
Аби перетнути скоріш цю відкриту місцевість,
Де на тебе пильно чекає уважний і хижий ворог,
Що розвинув достатньо універсальну чуттєвість
І сприймає бажання прозорості усіх непрозорих.
Та ніби щастить, і вже бачиш ті кляті двері,
Страшні, як "Відрубані голови" або "Герніка",
Бо вони втілюють відверто збочені критерії
Естетики, зручності та свободи повернення,
Але саме туди тобі треба йти, куди йти неможливо,
Від чого шукаєш в прозорості притулку і прихистку -
Та вже пізно, двері розчахнулися повільно і хтиво,
Аж до суглобів своїх (чи що в них там?) вивиху,
Вони так відверто і безсоромно втягують в темряву,
Бо це саме те і туди, куди вони шлях закривають
Чи відкривають - я різниці тут не вбачаю певної,
Адже я переконаний, що ці двері не випускають,
Утримують міцно будь-кого прозорого і непрозорого
У тому просторі, що тхне, як вода з старих батарей,
Має багато вимірів, та усі вони штибу потворного.
Хоч би Вергілій мені трапився десь біля тих дверей,
Або інший хтось, кому він тут вже був подорожнім,
Хто вивчив місцеві пастки і звичаї ретельно і до пуття,
А також зможе вказати мені вірний шлях назовні,
Та є підозра: хто сюди втрапив, тому вже нема вороття,
Адже прозорість за цими дверима є складовою реальності,
Звісно, її побачити неможливо, але є докази і аргументи,
Цілком наукові, показові, переконливі до безжальності,
Бо ці тричі кляті двері користуються фотоелементами,
І як ти увійшов і всередині, вони на тебе не реагують ніяк,
Хоч ти навиворіт вивернися чи стрибай сторч головою.
Виявляється, здійснені бажання бувають гіркими на смак...
Проте, здається, ця оригінальна думка не є новою.
ID:
480235
Рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата надходження: 18.02.2014 07:09:36
© дата внесення змiн: 27.03.2014 10:55:30
автор: Максим Тарасівський
Вкажіть причину вашої скарги
|