О перша квітко крокусу, з-під снігу
Беззастережно прагнеш до тепла
І випромінюєш життя та ніжність,
Духмяні пахощі – весняний дар.
А скільки смілості в тобі і сили! –
До світла линеш крізь холодний ґрунт,
Ростком слабкої ніжної билини
Життю своєму пробиваєш путь.
Ти чиста, наче перший поцілунок,
І непорочна, як дівочі сни,
Для мене ти – найкращий подарунок
Від всевідновлюючої весни.
29.03.2012 р.
