Пролетіла зима, вбрався клен у бруньки,
Що набухли вгорі оксамитом,
Дочекався нарешті п’янкої весни,
Щоб тінити розпареним літом.
Квітень гонить тепло,
Кучерявить туман,
Яблуневі сади білі-білі,
Одягається клен у зелений жупан,
Яблуневе святкує весілля.
Скоро літо прийде,заховає у тінь,
Він закохану пару у спеку,
І минеться в садах біл-біла заметіль,
Милих виведуть в гніздах лелеки…
А за літом прийде довгождана пора,
Коли клен одяг з золота носить,
Назбирає букети з листви дітвора,
Клен покрасить художниця – осінь.