Стара верба, а під вербою столик
й дві лавки, що ще тато змайстрував.
В думках прокручую старий,забутий ролик.
Був кольоровим, чорно-білим став.
Сім*я чимала за столом зібралась.
Ось мама розставляють тарілки.
Вона завжди привітно посміхалась.
Цю посмішку, я пам*ятатиму завжди.
Сміється за столом, жартують тато.
Знав їх чимало, байок й небелиць.
Розповідав цікаво і завзято,
а особливо,про жінок і молодиць.
Два брати, гарні мов дуби.
Кремезний старший,вдався він до тата.
Середній мов пружина,в маму ми.
Рівнявсь завжди на старшого я брата.
А я малий неначе собача,
За ними плівся,хоч мене і гнали.
Отримував пів зад ще й копача,
або по шиї легко накидали.
Прогнивший стіл,верба цвіте,буяє
і лавки похилились за роки.
В день спомину,хай кожен пригадає
з теплом батьків й родину залюбки.
