|
Текст містить обсценну лексику. Прохання до неповнолітніх залищити сторінку.
Жидівочка збігає до заплави
легеньким вітерцем. Їй – легко і щасливо.
Бо люблена. Як жінці без забави? -
Лихою стане, длявою, в блудливе
життя удасться - злук
шукати буде
абиде. Присідає, щоб похлюпать
водичкою розпечену долинку…
Як не відринуть води! Звідусюди
як не полине голос вітром злим:
- Цариця Вод віта тебе! Я рідна мати буду
тому молодику, що ти за хвилю
на ньому ся їбла, на дибло настромившись.
Дивлюсь, тобі аж мох на куні виляг, -
а знатно потовклась, й то - не згубивши
нічого геть. Коли ж
весілля ваше?
Правічка за невістку – дивовижа!
Зачим прийшла ти до води, паскудо?
Чи мислиш, я щілину непутящу
омити дам тобі і зйобин бруд
прийму від лярви? Нині ти вчинила гріх найтяжчий:
розкурвила безвусого хлопчину,
і кара жде тебе. – Здорова будь, свекрухо!
Та й грізна, і балакаєш не чином.
Чи я тобі, сварлива буркотуха,
насрати встигла в борщ?
Чого вчепилась?
Чи змилиться у Магно дітородник ?
Чи думаєш, що я не вмію дати
й почавлю ядра? Що тобі за діло,
що я заміжня? Мій старий ялдак
давно їбатися забув! То я на сильне тіло
і ласа! Що мені твої картання, -
я виграна як слід. А ти тепер хоч лусни!
У чоловіка мого склеп у штанях,
а я – жива! Жива! А що розпусна,
то – зась! Я натягну
на себе Магно
ще й стілько, скілько схочу! Чи почула?
Вона сміється і ступає в воду…
…
Нуртує, вихориться і небарно
скипає кип'ятком водоворот…
Величне озеро кипить, відварює на магму
розкішне біле тіло лебедахи
і аж по виднокіл: худобу, деревину,
і пагорби, й доми єдиним махом
затягнуто в киплячу домовину!
Аж булькає казан
страшної люті!
І до світанку спарило, забгало
увесь окіл у тванисте болото…
Ще видко стан жіночий в каламуті,
ще пар стоїть, як дихання скорбот,
ще клекотить Цариці Вод надсада й слиз у грудях…
А Магно – задрімав. Сопе й не чує,
яка біда найшла. Летить старий Чугайстрин,
аж зорі на шляху своїм корчує:
- Агов, пресвітлий Місяцю-боярин!
Що бачив ти вночі?
Кажи, не бійся!
- Прийшла молодка з чорними очима,
і знадила синка твого, Всевладний!
Ще й матері сміялась… доки зслизла,
бо обернула в слизь, пустила в смрад
Цариця Вод розверу ту. Лиш сильно тотий визвіл
Цариці дався важко, - ще і досі
знетямлена лежить. На тілі – струп огидний:
болото стало, де вона за коси
тягла топити халайду безстидну.
Чугайстрин почорнів
з вістей жахливих.
Шукає сина. Вздрівши, за огривок
бере його і ставить перед очі:
Ти! Сином не назву! Ти, похітливий
курваль! Як смів слабку на передок
узяти! Ти кохання глас від похоті зазиву
не розрізнив! Чуже подружнє ложе
споганити посмів! - Вона сама схотіла…
- А цить, зберезник, потаскун негожий!
Її втопив ти в семенах загнилих!
Її уже нема,
вже покарала
Цариця перелюбку, - он закрайок
болота, то лежить твоя коханка,
та, що у мене честь навіки вкрала!
Вітця, що не зганьбив себе й на гран,
знеславив враз. Ти, син Води, що взяв своє начало
від чистоти і сили, як не вбачив
рубіж, де чистота стає огидним брудом?
Тож, будеш ти покараний, юначе!
Пригорком стань на вічную осуду
і стій повік-віків
понад болотом,
де сховане любаски мертве тіло.
А люди добрі зроблять кладовисько
в твоїх нечистих надрах. Стань - некрополь
для нехристі: для стеряних блудниць
розбесників, повій та лярв, збоченців гниложопих…
Схотіли разом бути – будьте разом!
Мохів шукав між ніг? Таке моє закляття:
Не Магно ти! Тепер моїм наказом
смердючим Сфагном будеш узиватись.
І обгорнуть тебе
й твою коханку
цупкі сирі мохи рядном зеленим!
Не вбачить вам ні місяця, ні сонця,
ані земель пригожих волинянських!
Хай душить вас мохів грубезний коц
і щоб ні квіт, ні кущ не зріс на тій землі поганській!
...
В Поліссі древнім, де Каширський Камінь,
біжать Стохід і Цир від страшного болота.
Над ним змовкає і пташиний гамір
не йде ні звір, ні твар. В жахну глухоту
ніхто не забреде.
Лиш самогубець
побачить, як схилився пагорб єден
і дивиться в Жидівське гниловоддя.
Сюди ноги не ставте, добрі люди!
Бо упириця тут виходить з вод,
вночі і вдень чатує тут Чугайстрове відроддя!
Історична назва водоймища - "Жидiвський мох".
ID:
524650
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 20.09.2014 14:53:10
© дата внесення змiн: 20.09.2014 14:53:10
автор: Еkатерина
Вкажіть причину вашої скарги
|
! невже вас не Іван Петрович Котляревськмй надихає? 
. бо занадто довго святе місце порожнє 
