ОСАННА ЖІНЦІ
Хотів я припинить писати, та не
можу
Запалено чомусь у мені іскру Божу
Для чого все це і чому – не знаю
Вірші подобаються, - то ж писати
маю
Небагатьом хай в серце радість
принесу
Який з мене поет?... Та люблю я
красу
Красу поезії, ще й музику, природу,
Усе, що створено, й також – жіночу
вроду
Так, квітка гарна. Жінка все ж
гарніша
Творець в красі відвів їй кращу нішу
Квітка - холодна, хоч і дуже гарна
Кохання все ж подарувати незугарна
Тому пишу іще, й писать не
перестану
Оспівую красу жіночого тонкого
стану
Личка красу й чарівність ту волосся
Магічного, як поля золоте колосся
Не проминути невимовну цю красу -
Осанну жінці у своїх поезіях несу
