Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любомир Гардецький: ВІЙНА - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Гончар, 21.12.2014 - 18:34
Скільки літ нас душили вперто,Скільки літ нас кули в кайдани Та не мали ми права вмерти І не мали права здатись. Нас залізом пекли у груди, Нам води не давали пити, Та за нами вставали люди І вмирали, щоб знову жити. Над розлогим пшеничним полем Маєм, люди, блакитне небо, Триколоса ти наша доле, Йду на сповідь тепер до тебе. Україно моя, Вкраїно, Барвінковий зелений краю, Хто сказав, що ти вже руїна, Хто сказав , що тебе немає . Твою мову у мене крали Зневажали між мудрим світом Тільки щастя вони не знали, Вороння вже розносить вітер. Крізь ворожі огненні жерла Ти до світла, мов юна йдеш Хто сказав, неначе ти умерла, Ще не умерла і не умреш. Любомир Гардецький відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
РОЗВАЛ ІМПЕРІЇРозвал імперії, - давно настав вже час Її, останньої, кінця. Та зачепило нас Як Колосс падає, бо на ногах із глини,- Летять уламки. Тому знати ми повинні: Поранений ведмідь – він небезпечний То ж будьмо пильні і не будьмо ми безпечні Немало бід в агонії він може натворити Та згине все ж, а ми всі - будем жити! |
|
![]() |