Народе мій, вставай з колін ,
бо вже настала мить свободи.
Вставай країну боронить,
вставай не спи.
Дрімота лише у лаштунках,
та ще й з цепами.
Вставай !
Сусід заповз у скриню до рідні
й кричить- моє - було і буде !
-Кричи, кричи-
що ще залишилось тобі
в предсмертнім часі.
Зоря свободи вже зійшла,
і сонце небо все закриє.
Хмаринки горя пройдуть у далечінь.
Пройде туга - залишиться повага,
до тих ,що вже не з нами,
що в війську Бога
вартують спокій нашої землі.
Люблю щедроти всі твої
моя любимо ненько Україно !
Люблю людей -
що поруч тут зі мною.
Люблю я брата і сестру -
люблю тебе народе мій !
Люблю безкраї полонини,
люблю безхмарне небо.
Люблю я зливу,люблю я дощ.
Люблю я перші квіти на весні.
Люблю я військо сонячних людей.
Люблю безмежно й безкорисно,
люблю я тихо і без крику.
Я просто так тебе люблю !
Людмила Яблонська
22.10.2014р
