А може, то лише пусті дрібниці? – Зламали гілку… Вим’яли траву… Бджолу розчавили… Убили птицю… Звели тварину – завели нову… Дрібниці? Що жаліть одну комаху? Трави й дерев – не встигнеш рахувать! Куди не глянь – усюди бачиш птаха. А вулиці тваринами кишать. Оскал звіриний У таких дрібницях. Засохлий пагін… Тиша нежива… Застиглість у розширених зіницях… Холодне тіло.. Мертва голова… Все неповторне у своєму роді. Мить існування в кожного одна. Дрібниць нема й не буде у природі. У цьому суть життя і глибина. © Ірина Васильківська
ID: 550300 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 10.01.2015 12:20:41 © дата внесення змiн: 10.01.2015 12:20:41 автор: Ірина Васильківська
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie