Сьогодні день такий жаданий,
Його чекала довго ти,
Тобі сьогодні уже двадцять,
І ти щаслива йдеш в житті.
Нема у тебе не удачі,
Бо щастя так лиш обгорта,
І те кохання що далеко,
Лиш згадує тебе щодня.
Кохання те що так страждає,
Яке байдуже лиш тобі,
Вітання пише і бажає,
Хоч важко жити в самоті.
Бажаючи тобі лиш щастя,
І радощів в житті щодня,
Нехай минають усі біди,
Здоров’я сильного в життя.
І щоб на радість наш синочок,
Лиш посмішку так дарував,
І він тебе кохана, вірно…
Як янгол наш оберігав.
І так сумуючи я пишу,
Із сльозами що на очах,
Думки про тебе не полишать,
Кохаю просто сильно так.
І розуміючи що важко,
І шансу певно вже нема,
Із подихом що тисне серце,
Я мовлю лиш такі слова…
Що вдячний я тобі кохана,
Ти сонечко мого життя,
Та зірочка що в небі сяє,
Мені тебе не вистачає,
Тепла якого вже нема.
В самотності я розумію,
Одну важливу й вірну річ,
Що я кохаю і лиш мрію,
І це найкраще що в мені.
Кохаючи тебе я знаю,
На скільки сильні почуття,
І не важливо що чекає,
І є загадкою життя.
Так й не важливо що в житті,
Відбудеться в нашім надалі,
Я завжди подумки лиш з тим,
Кого моя душа чекає…
І нас лиш місто нагадає,
Щасливі були ми тоді,
І серце мріючи бажає,
Кохати лиш тебе в житті.
А.А. Отченко
Дуже важко стукати в зачинені двері. Це вимотує і вбиває надію, день за днем. Тоді стає зовсім фігово і вже не хочеться нічого...Та потрібно завжди йти вперед, пам'ятаючи, що після зими завжди наступає ВЕСНА...
