Немов би йдеш Вкраїно на Голготу,
Як мати Божа,ведеш своїх синів,
Несуть хрести у крові й поту,
Аби звільнити люд свій від біди!
Йдеш на Голготу-гору, Україно!
Із гордістю несеш усі хрести,
Немов проклята й зраджена од роду,
Ідуть у вічність ріднії сини!
Минув вже рік,здається було вчора,
Горіли шини,клубився чорний дим,
Боролись хлопці-здобували волю,
І кожен хотів жити,був кожен,молодим!
Небесна Сотня-сотня Янголів,
У Райський сад братів своїх збирає,
Їх вже не сотні,їх вже тисячі,
Сім*я могутня в небо відлітає!
Свічками пам*яті живе Майдан!
Не в*януть квіти,снігом вкрита доля,
Небесна Сотня оселилась жити там,
Людська молитва і людська скорбота!
Живий, завжди у спогадах і болю,
Обнятий душами своїх синів,
Роками жив у радості та безтурботно,
Минув той рік-ти мов би онімів!
Майдан німий від смерті,від скорботи,
Лишень молитва лине в тишині,
Людська хода- пекучі сльози,
Обличчя жалісні,понурі і сумні!
