Стриптизу схотіли… про-ляді з кабміну…
Надудлились з страху – гулять і пердіть!
І зиркають з вікон, а там один Беркут,
В шоломах і масках з щитами стоїть…
Стриптизу, стриптизу! Лядюки кричали…
Даєм любі гроші… - до Беркутів тих,
А тим, під шоломи ховаючи очі,
Не те що стриптизу…Уже й не до бліх…
Зловили козака, в мороз роздягнули,
Хотіли принизити, стерти його…
Вся влада з кабміну на теє дивились,
І в захваті, з п’яну, кричали: ОГО!
Оголений, битий, обпалений січнем
З обрізаним чубом босоніж стоїть…
Та гордо, без страху тримає обличчя,
Не скиглить, не стогне… Зубами скрипить.
Оце оця влада з народом зробила:
Розкрала, розділа, поставила в сніг…
Поснувшую волю у нім розбудила,
Такого прощати – неможна це гріх!
Стриптизу вам треба? І ЗЕКу і владі…?
Ви зручно вмостились? Чомусь ви не раді?
Тепер ваша черга знімати наряди!
І вниз по Грушевського голим парадом!
Ніхто не здолає такого народу,
Кінець свій побачать оті товсті «дяді»,
Майданом відкрили ми нове сторіччя,
Нову Україну, де згинуть ті ББББББ-ляді!
19.02.2014
