Вуаллю покриває життєвий листопад
Прикро мало кує зозуля
Часи фізіології не стоять
Камінь як завжди точать води
Дерева вже несуть плоди
І діти вже зросли
І вже радують онуки
Але я як і завжди
У душі юна
І серце мріє і щемить
Відганя тривогу,мій оберіг
Це віра в перемогу
Хай буде мир хай буде спокій
Хай буде хліб вода на столі скромнім
Хай буде дім і затишок у нім
У бога я прошу.І більш нічого
Метіллю скроні заміта
Синицею випурхнули роки
А я хочу дати надію всім
Хто втратив віру у дорозі
Я без зупину дякую всім
Хто мені дав випробувальні пороги
Навчив прощати і любить
Цінувать життя багате й безмежне
Тож мій заповіт
Прожить життя як це належно
І увійти у інший світ
З вдячністю і посмішкою
Від себе й тебе
