Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Тарасівський: Литература и политика, или Там же никого нет! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Вікторія Т., 18.03.2015 - 02:51
Хорошо подмечено. Давно известно, что всяким репрессиям, войнам предшествует и сопутствует "дегуманизация" врага,подчёркивание его духовной неполноценности. Это не менее сильно, чем оружие.Ещё одно наблюдение.Представление россиян о мировом значении их литературы,мягко говоря, преувеличено. В Канаде, США о Пушкине никто и не слыхал, не говоря уже об остальных поэтах.Российская литература преимущественно связывается с именем Достоевского как выразителя квинтэссенции всего русского--мрачного, изломанного, болезненного.Кое-кто слышал о Толстом благодаря голливудской экранизации "Анны Карениной" и "Войны и мира". Этим и исчерпывается "мировое значение". Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот-вот, дегуманизация. Война на всех фронтах идет. Главный же фронт - в головах и сердцах, где посеяли глупости, из которых растет ненависть.Что же касается мирового значения и осведомленности о русской литературе за рубежом... Так ведь и о нашей тоже не знают, или знают в лучшем случае Шевченко. Это не показатель, нет. Мы-то знаем их литературу. А они нашу нет. Но произошла за последний год эволюция (или деградация) ситуации: не знают и знать не хотят. В текущем контексте это все выглядит именно как элемент войны - на культурном фронте. Спасибо за поддержку, Виктория. @NN@, 17.03.2015 - 12:15
Я не звинувачую, Максиме, але *із пісні слів не викинеш*. Колись давно, друг нашої сім’ї, рід якого вріс корінням у російське дворянство, повертаючись із відряджень і пересікаючи умовний кордон між Україною і Росією казав: *Всем ты Россия-матушка хороша, но лучше бы ты была за колючей проволокой от нас*. Мені було 22а, я не зовсім розуміла його, розуміння прийшло пізніше, коли моя подруга-москвичка, оглядаючи Київ не сказала -*Киев, такой красивый город, что не может не принадлежать Москве*. Це були останні слова нашої дружби і мпочатку мого прозріння.
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я цю історію Вашу пам"ятаю. На щастя, знаю інших росіян, вони - існують. Навіть в Держдумі: проти приєднання Криму голосував 1, ще 6 - утримались. Сьогодні там же пам"ять вбитого Нємцова хвилиною мовчання вшанували 2, бо всі інші "вже". Є люди скрізь.
@NN@, 17.03.2015 - 11:40
Я заповажала вас, Максиме, ще більше. Алеж ви знаєте, коли перестаєш боятися нечистої сили, віддаєш себе всього Господу, то в тобі самому відбуваються зміни. У світі є наша Українська література, хочуть цього росіяни чи ні, визнають вони це чи ні, нічого від цього не зміниться. І що вас здивувало тепер, вони завжди були шовіністами.
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анно. Дійсно, реалії світу існують, незалежно від нашого до них ставлення або нашої про них поінформованості. Трохи дивує іноді "небажання" знати про певні реалії. Пригадую вірш-настанову Маяковського про українську мову, адресований руським, але то таке, чи мало в світі настанов? А дивує мене ось що: "викреслення" української літератури - це саме те, в чому нині звинувачують українців, іноді - не безпідставно. То ж чим далі суне історія своїми шляхами, тим менше відмінностей між тими, хто вважає себе "добром", і тими, кого вони важають "злом". На часі - тверезіння. Протистояти злу іншим злом - ще не добро. Мало звинувачувати - треба відрізнятися від звинувачених в кращій бік. На жаль, нині спостерігаю оце: все стредства хороши, ціль виправдовує засоби. Але ж це - шлях хибний та згубний. Ще раз дякую, Анно.
Юхниця Євген, 17.03.2015 - 09:42
Нам о своей стране нужно переживать, думать и действовать, а не на чужую - энергию тратить!
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звісно ж, "нам своє робить". Я ніби цього не заперечував. Але контекст сучасний такий, що не враховувати подій за найближчим кордоном - не можна. Ось про це тут і йдеться. Такий "рік літератури" - це пряме втілення тези Володимира Путіна 2009 року: Україна - не справжня країна.
Марсианин, 17.03.2015 - 08:47
А при чем здесь Шевченко и литература? Чтятся все-таки выдающиеся таланты. Никто в мире такого поэта как Шевченко не знает. Вернее, таких средних поэтов как он, кто стоит в 3-4 ряду, - имя легион. И вообще литератур, которые представляют собой мировое явление можно на пальцах пересчитать. Русская - одна из них. Из славянских еще значительны польская и чешская. Все.
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отрадно, что этот сайт имеет некое межпланетное измерение, отрадно. Однако: не уверен, что Вы вполне правы и объективны, возможно, с Марса все выглядит именно так. Хуже, лучше - в контексте литературы это часто всего лишь дело вкуса, начитанности и непревзятости. Однако в списках значатся имена, которые никак не выше того же Шевченко - на мой нехитрый вкус, типа Эптона Синклера. Но и это еще не все. Литература - явление глобальное. Вычеркивая оттуда целые национальные литературы, мы получаем уже не литературу, а нечто совсем другое, скорее всего - инструмент политики и декларацию о нашей предвзятости. Что же касается славянских литератур, то Вы, на мой взгляд, совершенно напрасно забыли, например, о беларусской литературе. А ведь она есть, и литература замечательная - назвать хотя бы одного Короткевича. Кстати, тот же чех Кундера совершенно, на мой взгляд, справедливо писал о малых нациях Европы, и его слова вполне применимы и к литературам малых наций: "Малые нации. Это понятие не количественное: оно обозначает положение; судьбу: малым нациям неведомо счастливое ощущение того, что они находятся здесь извечно и навсегда; все они в тот или иной момент собственной истории прошли через приемную смерти; большие нации надменно их не замечают, они осознают, что что-то постоянно угрожает их существованию или что оно ставится под сомнение; ибо их существование сомнительно."
|
|
|