Коли крізь муки випурхнуть надії,
До піхов будуть складені шаблі,
Я смуток поміж хвиль морських розвію,
Вклонюся Богу низько до землі.
Коли додому захисник вернеться,
Сіятиме звитяга на чолі,
А ворог… ворог в злобі захлеснеться,
Вклонюся Богу низько до землі.
Коли брехня покотиться із трону,
А правда забринить, немов джмелі,
Вдягне мій край омріяну корону,
Вклонюся Богу низько до землі.
Дасть Бог, то до віку будем вдячні, що мир запанував... А за те, що нарешті таки люди схаменулися і полюбили свою країну, або як і зненавиділи(кожному своє), то вже треба дякувати Забираю, дуже поетично написали
