Збулись усі
пророцтва і нитки.
Червоні лінії
І фото музики.
Топивши лілії
У кам'яній душі,
Повторювать собі,
Що мусив би...
Кричали очі,
І німіли звуки,
І відблиск крон
У кавовій імлі.
Стогнали і лягали
Всі вітри у руки,
І тихо шелестіли
Крила у пітьмі.
Збулись не всі -
Продалися у згубі.
Ламали душі,
Як пластмасові зірки.
І мерз вогонь,
І тріскалися губи.
Холодні пальці
Стисли сірники.
Нічого не збулось,
І лілії втонули.
А зараз "пар депі".
Рятуються слова.
Хтось досі вірить в те,
Що все листи забули,
Як їх читали ночі,
І сипалась зола.
par dépit* - фр.через зло, на зло
