В коханьні іде вічно боротьба
між справедливістью і злом
а люди,то різні вже осколки,
що ще блищать,немов побитим склом.
Воно як зеркало,
яке все в світі знає
і до пори мовчить,
а потім,як царівні тій кричить:
Ми прекрасні,
спору тут нема,
тому що казка
як життя сама.
-О.де та правда,де?
-Хіба я не красива вся собою?
дружина в зеркальця питає,
-Чому,він до любовниці іде?
Чому,любовниця питає
він до дружини йде,
а та собі мовчить-
лиш розум серцю боляче кричить.
Йде вічна боротьба
між холодом й теплом
яке в очах блищить
і кожний ловить мить.
Не кожний в нас ще знає
які знання ті має
любовниця і жінка
і хто перемагає.
Є і знання ті також
одвічна боротьба
і є про це книжки,
та мало їх читають.
Йде вічна боротьба
між вірністю і зрадою,
не кожний сам собі
сказав,що це нас радує.
Йде вічна боротьба
між теплих слів і рук,
які нам і дають
кохання й біль розлук.
