Цвітуть жита, цвітуть жита,
Вбираються хліба у колос,
А ти і досі молода,
Я слухаю чарівний голос.
Ця пісня з неба долина,
Це божество для нас на двоє,
Іде весна, іде весна,
Серця не мають в нас спокою…
Приспів:
Хліба щороку нам нагадують весну,
Коли босоніж ми бродили в чистім полі,
Коли збивали перламутрову росу,
Від поцілунку наші губи не хололи.
Різні дороги нам прокладенні в житті,
В один кінець – назад не повернути…
Цвіли жита, а ми немов були святі,
Тепер вже жайвора того чомусь не чути.
Цвітуть хліба, бринить роса,
Та нашого немає сліду,
Лиш жайвір в синіх небесах
Не замовкає до обіду.
Дороги різні пролягли,
Я пам’ятаю твої губи
І час коли були святі,
Бо серце ще й понині любить…
Приспів.
