Власне я:
Чому Сумна ти, душе моя?
Чому пісень вже не співаєш?
І як підняти дух твій,
Якщо у розпач упадаєш?
Чому сумна ти, душе моя?
Чому хвилюєшся в мені?
Скажи, ріднесенька, мені,
Що так хвилюється в тобі?
Душа:
Душа твоя я, та ти чомусь
Забула про моє єство.
І я хворію, і молюсь
Щоб ти згадала про своє нутро.
Власне я:
Чому сумна ти, ти душе моя?
Прости мені обіди всі.
Якби прийшлось спочатку йти,
Слова казала я б не ті.
Душа:
У мене прощення ти не не проси.
Від цього не полегшає, ні.
А краще Богу помолись,
Щоби простив гріхи твої.
А ще іди до тих людей,
Яких обідила хоч словом ти
І прощення у них проси,
Тоді і лише стане мені.
Власне я:
Ти не сумуй рідненька, ні.
Надія завжди є повір,
І лиш молитва до Отця,
Даст зцілення тобі й мені.
