За мотивами фільму
“Персонаж”
Лежала
На сіренькому дивані,
Допоки прибирала я оселю…
Якісь розумні фрази (дещо – рвані)
Кидала поміж поглядом у стелю…
-“Та припини!..
Не варто так старатись…
Ти скоро перетворишся на Мауглі…
Нам для початку треба розібратись,
В якому ми знаходимося жанрі…”
Складала губки,
Наче вхід до раю…
Усе бриніла,ніби пилорама…
-“З отого, що я тут спостерігаю,
Здається, це - класична мелодрама…
Це – мелодрама…
Власне, так важливо,
Не заблудитись в світі інтермедій…
Бо може бути (і цілком - можливо!) -
Ти героїня гіршої з трагедій…
Так… зупинись..
Нічого не роби…”
(Як же дратує звук цих пилорам!)
-“То, може, в роті виростуть гриби?”...
-“Сюжет повинен розвиватись – сам!
Ти просто
Собі паузу береш…
Не чистиш зуби… не вмикаєш світло”…
-“Але ж - сніданок!”... – “Пропоную – фреш…
Ну… зробиш собі якось непомітно…
Тут головне –
Впіймати саму суть..
Не витрачати на все зайве сили”…
-“А раптом (по – сюжету) мене вб”ють?”
-“До божевілля це було б – красиво!”...
-“То, власне,
виглядатиме нормально,
Якщо я попадусь в липкі тенета?”
-“Та ні… це буде просто – геніально!
Заради неповторності сюжету…
Вінок лавровий
Поштою пришлють”…
Усе повчала… бубоніла вперто…
-“Можливо, навіть премію дадуть…
Ну, звісно, розуміється… посмертно…
Пора б уже
До мене прислухатись,
Я все-таки, твоя Рожева Муза!
Бо може статись… всяке ! – може статись!!!”..
І розплилась по кухні, як медуза…
-“Тобі усі
Кричатимуть – на біс!”
-“Чи не пора вам… розім’яти - ніжки?”
Вже чула, як свербить у мене ніс…
Й блищали очі у моєї кішки…
Невдалий день?..
Занадто дивний сон?..
-“А, може, вам провітритись? Міледі?!!”...
І – зачинила двері на балкон!
Здається, я- в найкращій! - із комедій…
(противнюща вона така тітка у мене попалась 
