Зникає час за горизонтом,
як божевільний, дикий кінь,
Ще досі всі ховаються під зонтом,
Й хмурно видно навіть тінь.
Від часу нині не сховатись,
Не зупинити дикого коня,
Не зупинити, не дізнатись,
Куди поспішає він щодня.
Біжить без всяких тих зупинок,
В куряву збиваючи шляхи,
Не чувши навіть про спочинок,
Забув, що мав якісь страхи.
Дивились люди на сліди,
Вперед за часом не встигали,
Топивши себе грамами води,
День за днем вбивали.
Не було часу жити,
Витрачали його на інше,
Намагались, щоб не вбити,
Хоч не здатні на більше.
